Тема:
Усний переказ тексту публіцистичного стилю
із
творчим завданням
Мета:
удосконалювати вміння сприймати текст,
відтворювати його зміст із дотриманням характерних особливостей заданого стилю
та вжитих у вихідному тексті типів мовлення; удосконалювати текстотворчі
вміння; розвивати мислення та усне мовлення, збагачувати та уточнювати
словниковий запас, розвивати пам'ять, удосконалювати орфоепічні навички та
інтонаційну вправність.
Обладнання:
текст для переказу.
ХІД УРОКУ
І.
Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ.
Підготовка до роботи над переказом.
◊ Читання
тексту вчителем або учнями.
МИ
Є НАРОД
◊ З’ясування
лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному
словнику учнів.
◊ Визначення
теми та головної думки тексту.
◊ Визначення
стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних
типів мовлення.
◊ Самостійне
складання плану тексту. Складання плану творчого завдання (2 – 3 пункти
додається до плану переказу).
◊ Повторне
читання вчителем тексту.
ІІІ.
Усний переказ тексту. Виконання
творчого завдання.
ІV. Підведення
підсумків уроку.
V. Домашнє завдання.
Повторити
§ 12.
МИ
Є НАРОД
Ми,
українці, були народом, коли, об’єднавшись, відбивали чужинецькі
навали, коли ставали під козацькі
прапори Богдана Хмельницького і освячували гайдамацькі ножі в Холодному Яру. Ми
підносилися до рівня великого європейського народу у філософії Григорія
Сковороди і геніальній поезії Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, у
музиці Миколи Лисенка та творчості театру корифеїв. Ми демонстрували світові
могутній інтелект народу у відкриттях наших учених: Володимира Вернадського,
Миколи Кибальчича, Віктора Глушкова.
І
ми, українці, переставали бути народом, догідливо сплачуючи данину ординським
ханам та всіляким іншим завойовникам, терплячи наругу й знущання над собою,
своєю вірою, культурою, дозволяючи принижувати власну людську й національну
гідність різним зайдам. Ми втрачали високе звання народу, коли приречено
схиляли голови перед тиранами, оспівуючи чужих вождів і власних манкуртів.
Усе,
усе фіксується на скрижалях історії. Усвідомлення себе як народу завжди
надавало нам сили і здобувало нам перемоги. Коли ж ми переймалися рабською
психологією, підставляючи зігнуті спини під канчуки, ми неминуче зазнавали
поразки. Покірливо дозволяючи вигрібати
останні зернинки з убогих хатніх закутків, прирікаючи своїх дітей і себе на
голодну смерть, ми ставали безликою сірою масою. Такою ж невиразною, за
сучасною термінологією, зомбованою масою виглядали й учасники мітингів, які
вимагали страти «ворогам народу». Але ж у тих списках значилися й наші улюблені
письменники, композитори, артисти, вчені з європейською славою! Свідомо
перетворюючи свій народ на агресивний натовп, влада з його ж таки благословення
знищувала тих, наймудріших, найталановитіших, найсміливіших, яких вона найбільше
боялася.
То
була не тільки наша трагедія, а й наша ганьба. Зазнаючи поразок, ми втрачали
все: гідність і державу з Богом даною назвою Україна. Ми ставали в кращому разі
Малоросією, а то й Хохляндією, більшість якої вражена вірусом меншовартості.
Уроки
історії необхідно пам’ятати й роботи висновки. Від летаргічного сну ми
пробудилися, здобувши незалежність, випроставшись нарешті на повний зріст і на
весь світ заявивши, що таки є народом!
Ми
в центрі Європи, і нас п’ятдесят мільйонів. На
кожного жителя ми вже вирощували по тонні зерна, і тепер воно має бути
нашим. Так само, як цукор. Так само, як чавун, сталь, вугілля і кораблі,
побудовані на наших заводах. Усі ми, такі різні, стали єдиними в прагненні реалізувати мрії
багатьох попередніх поколінь наших співвітчизників.
Романтично
настроєні, щиро переконані в справедливості власних намірів, ми спершу й не
помітили, що плодами нашої незалежності насамперед спритно скористалися ті, про
яких геніальний Франко писав: «Ти, брате, любиш Русь, як хліб і кусень сала».
Кожному
з нас хочеться, аби якнайшвидше ми подолали соціальні негаразди і вийшли нарешті на стовпову дорогу розвитку.
Ми є великий народ і маємо пам’ятати це. У наших руках доля вітчизни, її
теперішнє й майбутнє.
Ми
маємо головне історичне завоювання – незалежність.
(430
слів) (За
О. Глушком)
·
Пояснити лексичне значення слів інтелект (здатність до мислення,
особливо до його вищих теоретичних рівнів), манкурт
(людина, позбавлена пам»яті про свій рід, народ; перен. відступник,
зрадник), зомбований (такий, що
беззастережно й сліпо підкоряється волі людей, що чинять на нього вплив) та
виразів ставати під прапори; вийти на
стовпову дорогу; фіксувати на скрижалях історії; випростатися на повний зріст;
вірус меншовартості.
·
Дібрати синоніми до слів тиран,
наруга, реалізувати, демонструвати.
·
Скласти план тексту.
О р і є н т о в н и й п л а н
І. Коли ми були народом.
1. Ставали під козацькі прапори.
2. Підносилися до рівня європейського народу в
філософії Г.Сковороди й поезії Т.Шевченка, Франка, Лисенка.
3. Демонстрували інтелект у відкриттях учених.
ІІ. Коли ми не були народом.
1.
Сплачували завойовникам данину.
2.
Терпіли наругу над вірою й культурою.
3.
Оспівували чужих вождів і власних
манкуртів.
ІІІ. На скрижалях історії фіксується все.
1.
Усвідомлюючи себе народом, ми здобували
перемоги.
2.
Прирікаючи себе на голодну смерть,
ставали сірою масою.
3.
Найкращих знищували з благословення
натовпу.
ІV.
Ми ставали Хохляндією.
V. Ми здобули незалежність.
VІ. Доля Вітчизни в наших руках.
Записати на дошці: підносилися до рівня великого
європейського народу; наші вчені: Володимир Вернадський, Микола Кибальчич,
Віктор Глушков.
Зробити докладний переказ (усно), завершивши його
роздумами про те, яким чином Українська
Незалежність впливає на долю молоді.
