НОВЕЛА «КАМІННИЙ ХРЕСТ» - ПСИХОЛОГІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЕМІГРАЦІЇ. НОВАТОРСТВО ПИСЬМЕННИКА. ІДЕЯ НЕРОЗРИВНОЇ ЄДНОСТІ ІВАНА ДІДУХА З РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКСПРЕСІОНІЗМ

НОВЕЛА «КАМІННИЙ ХРЕСТ» - ПСИХОЛОГІЧНЕ РОЗКРИТТЯ ТЕМИ ЕМІГРАЦІЇ. НОВАТОРСТВО ПИСЬМЕННИКА. ІДЕЯ НЕРОЗРИВНОЇ ЄДНОСТІ ІВАНА ДІДУХА З РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКСПРЕСІОНІЗМ

Мета:            прокоментувати зміст новели як модерністичного

твору, пояснити сюжетно-композиційні особливості, емоційно-напружений драматизм ситуації, схарак­теризувати образ головного героя — Івана Дідуха, розкрити символічні образи; удосконалювати вміння досліджувати художню тканину тексту; формувати в учнів внутрішнє переконання в тому, що людина по-справжньому бува є щасливою тільки на своїй землі; збагачувати ментальний досвід учнів новими об'єктивними оцінками й поглядами.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: репродукція картини В. Касіяна «На Краківському вокзалі», фото «Камінний хрест, поставлений у Ру-сові С. Дідухом»

Страшно сильно пишете Ви.

Так, якби-сьти витвсували потужною

рукою пам'ятник для свого народу...

                                              Гірка, пориваюча, закривавлена поезія

Ваша, котру не можна забути...

О. Кобилянська

ХІД УРОКУ

I.  Організаційний момент

II.  Мотиваційний етап

1.  З'ясування емоційної готовності до уроку

2.  Актуалізація опорних знань і суб'єктивного досвіду

«Мікрофон»

•   Що ви можете сказати про В. Стефаника — людину і митця?

•   Скільки новел написав В. Стефаник? Це мало чи багато?

•   Ваше враження від прочитаного?

•   Що вам особисто дав В. Стефаник для розуміння життя як такого?

ІІІ. Оголошення теми, мети, цілевизначення. Зачитування епіграфів, записи їх у зошити

IV. Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя

 «Камінний хрест» — єдиний відгук Стефаникового серця на тра­гічні для українського народу події, що відбувалися в його краї на­прикінці XIX — початку XX століття. Але який?..» (Н. Горик)

2.З'ясування історичної основи твору

•   Пригадайте з попереднього уроку, які картини бачив В. Сте­фаник на Краківському вокзалі і про що він писав О. Кобилянській у 1899 році?

Зачитування уривка з листа

Нині досвіта на двірці краківськім було 800 душ емігрантів... Насамперед виділи би-сте сотки синіх, спечених губів, потім ко­лоли би Вас у серце ріжнобірві очі діточі — попідпухали, як коли би синявою водичкою намокли. Далі виділи би-сте тисячі бруд­них висохлих ярочків по лицях від сліз, а далі чули би-сте за­хриплий голос бесіди руської... Чули би-сте, як багато маленьких чобіток гримає по камінню,— се перші чобітки у хлопців і дівча­ток; йдуть, говорять «очима» і оглядаються все на чобітки, що ніколи не мали.

Потім ще виділи би-сте, як мами бігають з плачем за пропав­шими дітьми, як їх пани штурхають, як вони ридають. Виділи би-сте, як вони сідають до вагонів, як силоміць пхають бабів і за­микають у возах, сидя під самим верхом, бо насподі пакунки. Поїзд рушає, жінки і чоловіки чіпляються єго, поліція і жан­дарми відкидають їх, як галушки, а вікна в поїзді розпадаються і кавалками спадають на пероні. На пероні лишаються жінки без чоловіків, діти самі без родичів і чоловіки без жінок. Шалений плач, ломання рук і прокльони. А поїзд лише димом б'є у очі — пішов!

Кінець січня 1899 р., Краків

Через Краків переїжджають заодно наші емігранти. Йду що­вечора, аби їх здибати. Страшно за ними і перед ними, серед того вони прибиті, здані на всю підлість людську старого і нового світу. Немилосердна земля чорна, що пустила їх від себе. Відай, очі їх тому так завмерли, що не видко землі. Жінки не плачуть, «вже-м не годні», діти цікаво оглядаються на все, а хлопи ледве ноги тя­гають і якось зі страхом глядять на жінки і діти. Цілу громаду їх все хтось гонить навперед себе, якийсь поліцай або жандарм, гро­мада йде така безсильна і автоматична, аж серце моє мужицьке кервавиться. Йдуть цілі громади, гонять їх десь, що вони самі не знають. Виджу їх, як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, ко­рінь підмулює, виджу, як хитаються, як падуть, як їх пхають на залізниці і везуть, як дерево на опал. Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жаль і муку.              23. 04.1899, Краків

Протягом 1890-1910 років з Галичини виїхало понад 300 тисяч українців, лише з рідного письменникові Русова на чужину подалося до 500 душ. Прототипом головного героя був односелець письменника Штефан Дідух (у творі – Іван), який емігрував з родиною до Канади. У листі до онука Штефана Дідуха М. Гавінчука, від 11 лютого 1935 р. В.Стефаник так згадував його діда, що був близьким товаришем батька письменника, Семена Стефаника:

«Він був дуже розумний і спокійний, та інтересувався громадськими справами, та перший заклав читальню в Русові… Зі своїми дітьми і внуками він і багато інших покинули рідну землю… Зараз по їх від’їзді я написав оповідання «Камінний хрест», де є дослівні думки Вашого небіжчика діда в майже дослівнім наведенню. Це, так сказати, мій довг, сплачений вашому дідові в українській літературі, він же, ваш дідусь, мав в моїй молодості великий вплив»

 В основу новели покладено реальний факт: перед тим як покинути рідний край, Штефан Дідух ставить на своїй ниві кам’яний хрест (який і донині стоїть у Русові). Але передусім це яскравий образ-тип, що втілював у собі душевні драми й долю багатьох добровільних вигнанців з рідного краю.

Жанр: психологічна новела.

3.Аналіз змісту твору

Колективна робота.

Учні дають відповіді на запитання, посилаючись на текст.

Герої твору: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Ми­хайло, селяни.

•   Перша частина новели закінчується словами: «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою». Чому Дідух — дивний?

•   Знайдіть і прокоментуйте художні деталі, які свідчать про тяжку працю Івана («...і на коні, і на Івані жили, виступала ...догори ліз кінь як по леду, а Івана як коли би хто буком по чолі тріснув, така велика жила напухала йому на чолі...»; «...ліва рука Івана обвивалась сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі...»; «...ранком... і кінь, і Іван держалися крепко, бо оба відпочили через ніч...»)

I  розділ

•   Чому письменник зображує паралельно коня й Івана?

•   Чому Дідуха звали в селі Переломаним?

•   Що ви дізналися про минуле Івана?

•   Чому не кидав того «тяжкого» горба, який забирав усі його сили?

•   Як уплинули на Івана рекрутчина, смерть батьків і розорене господарство? Чи можемо сказати, що Дідух був сильною осо­бистістю?

•   Чи показано у творі романтичне піднесення селянина, пере­живання ним насолоди від праці?

Зважте, що головна ознака романтичного зображення — не­звичайний герой у незвичайних обставинах.

II  розділ

•   Чому Іван «спросив ціле село»? Які почуття переповнюють селянина?

•   Знайдіть символічні образи на початку другої частини новели, (уривок «Не договорював і не пив...» до слів «...як на утрачене щастя»). Який стан душі Івана?

III  розділ

•   Що стало причиною еміграції Дідуха та його земляків? Чи вірить він, що на чужині знайде щастя?

•   Чим для Івана Дідуха є розлука з рідною землею? Які слова передають трагізм становища?

•   Що переважило в Іванові — любов до рідного краю чи любов до дітей? Чи можемо за це осуджувати Дідуха?

IV  розділ

•   Як виявляється характер українського селянина в досить див­ному, на перший погляд, проханні до односельців найняти службу за цілу сім'ю Дідухів?

•   За що люди шанують Івана?

•   Чому горб, на якому «вік свій збув», такий дорогий селяни­нові?

(Іван Дідух увібрав у себе характер і мораль свого народу- хлібороба, його мудрість і почуттєвість. Кожне його слово — як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі і нестерпного болю через необхідність розлуки з нею. У камінний хрест — сим­вол його чесного трудного життя, він вкладає все найдорожче, що мав, а може, й власне серце. Чужина потребує робочих рук, здоров'я, а рідній землі потрібні ще й людська любов і сердеч­ність.)

V розділ

•   Про що розмовляють селяни? Що їх хвилює?

•   Прочитайте останній абзац. Як письменник передає душевний стан героїв? Назвіть художні деталі.

VI розділ

•   Доведіть, що саме в цьому розділі психологічне напруження досягає апогею.

•   Яке враження справляє танець Дідуха на односельців? Прига­дайте твори українських письменників, у яких танець передає психологічне напруження героїв. (Танець Чіпки в шинку «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного танець Анни й Михайла («Украдене щастя» І. Франка); танець Івана Па- лійчука («Тіні забутих предків» М, Коцюбинського). Що він символізує? (Танець І. Дідуха — символ трагізму й розпачу прощання з рідним краєм)

VII  Розділ

•   Як ви розумієте образ-символ камінного хреста?

Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам'ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легше від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю; пам'ять про нього залишиться на рідній землі. Камінний хрест перерос­тає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він — пам'ятник тисячам українських селян, які так і не повер­нулися додому, засіваючи своїми кістьми чужі землі.

4.Складання «сюжетно-композиційного ланцюжка».Твір складається із семи розділів, сюжет як та­кий відсутній: селянин Іван Дідух покидає рідну землю, щоб переїхати до Канади в пошуках кращого життя (на вмовляння дітей і дружини).

Композиція твору:

1.     експозиція – розповідь про життя Івана Дідуха.

2.     зав’язка – гостина у Івана Дідуха.

3.     розвиток дій – розповідь Івана Дідуха про камінний хрест.

4.     кульмінація – Іван Дідух з дружиною збираються в дорогу, Іван танцює польку.

5.     розв’язка – Іван показує дружині камінний хрест

5. Слово вчителя про оцінку новели

Новела «Камінний хрест» відразу одержала високу оцінку з боку критиків.

Новелою захоплювалась О. Кобилянська (частина слів в епі­графі)

Але найсильніше враження справив «Камінний хрест» на ка­надських емігрантів. Про це розповів у листі до В. Стефаника у 1924 р. Мирослав Ірчан:

«Читаю оповідання Стефаника «Камінний хрест». Якби був знав, й не читав би. Бо плач по хаті, такий плач, що — як каже Стефаник — надбіг, як вітер, що з помежи острих мечів повіяв. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старі очі плачуть. Чого ж вони плачуть?

Я знаю. Вони згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності і надій. На руках мозолі, і на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя й нужди законів нема. Ні тут, ні там».

Справді, українських емігрантів чекала невідомість, а Україна навіки втрачала сотні тисяч розумних і талановитих дітей. І це була трагедія. Ви можете заперечити, що багато українців досягло на землях Америки високого рівня добробуту, значного сус­пільного становища. Та це лиш поодинокі випадки. А ще інший бік цього: чи були вони щасливими, як ви вважаєте?

5. Поняття про експресіонізм

Експресіонізм — одна з авангардистських течій у західноєв­ропейському мистецтві першої третини XX століття.

Найбільше був поширений у Німеччині та Австрії після І сві­тової війни (1918-1922). Представники цієї течії заперечували чи навмисно спотворювали у своїх творах реальний світ заради виразу (експресії) внутрішнього світу митця, уважаючи його за єдину реальність.

Риси експресіонізму:

•   крайній індивідуалізм;

•   хвороблива напруженість;

•   викривленість образів.

V.  Закріплення

Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Ка­нади).
Головна ідея: єдність селянина з рідною землею, співчуття  селянам через їхню важку працю, засудження еміграції.

Проблематика: Людина і земля; еміграція.

VI.  Підсумок

Рефлексія

•   «Моє ставлення до сучасних емігрантів-українців».

•   Чи можна назвати твори В. Стефаника оптимістичними?

VII.   Домашнє завдання

1.  Опрацювати відповідний матеріал за підручником, упорядку­вати записане на уроці.