ЗМІСТ і ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ М. ВОРОНОГО. МОТИВ НЕОБХІДНОСТІ ДЛЯ ПОЕТА БУТИ «ЦІЛИМ ЧОЛОВІКОМ» У ВІРШІ «ІВАНОВІ ФРАНКОВІ». «БЛАКИТНА ПАННА» - ЄДНІСТЬ КРАСИ ПРИРОДИ И МИСТЕЦТВА. УЗАГАЛЬНЕНО-ІДЕАЛІЗОВАНИЙ ЖІНОЧИЙ ОБРАЗ У ВІРШІ «ІНФАНТА»

Урок№

Дата:

ЗМІСТ і ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ  М. ВОРОНОГО. МОТИВ НЕОБХІДНОСТІ ДЛЯ ПОЕТА БУТИ «ЦІЛИМ ЧОЛОВІКОМ» У ВІРШІ «ІВАНОВІ ФРАНКОВІ». «БЛАКИТНА ПАННА» - ЄДНІСТЬ КРАСИ ПРИРОДИ И МИСТЕЦТВА. УЗАГАЛЬНЕНО-ІДЕАЛІЗОВАНИЙ ЖІНОЧИЙ ОБРАЗ У ВІРШІ «ІНФАНТА»

Мета:        навчати учнів характеризувати тематику і пробле­матику віршів М. Вороного, визначати їхні жанрові й ритмомелодійні особливості; дослідити поетику символізму у вірші «Інфанта»; розкрити неороман­тичне звеличення краси природи у вірші «Блакитна панна»; виховувати розуміння національної свідо­мості, поцінування краси поетичного слова, його здатності об'єднувати людей роздумами над вічними проблемами життя.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: тексти поезій, репродукція картини Дієго Веласкеса «Інфанта Маргарита».

Мій друже, я красу люблю — як рідну Україну!

М. Вороний

ХІД УРОКУ

І. Організація початку уроку

II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

1. Продовжіть речення

·         М. Вороний народився…

·         Його батьками були…

·         Освіту здобув у…

·         Мріяв стати…

·         Працював у…

·         Стає ініціатором видання альманаху, метою якого є…

·         Причиною еміграції у 1920 р. була…

·         Повертається в Україну в… році

·          Є представником літературного напряму…

·         Був поетом,…

·         Я запам’ятав такі збірки…

·         М. Вороний закликав українських письменників до…

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми й мети уроку

ІV.Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Творчий доробок

Перша публікація Вороного (вірш «Не журись, дівчи́но») побачила світ 1893 р. Потім з'явилися збірки «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), в еміграції, у Варшаві, вийшла друком книжка патріотичної лірики «За Україну» (1921), підсумкове, ювілейне видання — «Поезії» (1929).

Письменник обстоював засади символізму в українській літературі. У творчій же практиці поєднував символістську манеру з неоромантичною.

Теорія літератури. Стор. 282

Символізм (від гр.— знак) — літературний напрям, що сфор­мувався у французькій літературі 70-х років XIXст., а пізніше увійшов і в інші європейські літератури. На думку теоретиків і практиків цього напряму (Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме), художня творчість має передавати за зовнішнім зо­браженням і його приховану внутрішню суть. Літературний твір може передати спілкування людей не стільки через слова, як че­рез діалог їхніх душ.

В українській літературі символізм представляє творчість Миколи Вороного, Олександра Олеся, раннього Павла Тичини. Ці поети наблизили вірші до музики, виявили високу культуру художнього слова, їхні твори особливо збагатили українську інтимно-особистісну лірику, під­несли її на рівень світових зразків.

«Особливості поетичного стилю М. Вороного».

•   Найхарактерніша риса поезій — музикальність.

•   Звернення до різноманітних віршових розмірів.

•   Різноманітна строфічна будова (двовірш, терцети, пяти- і шес-

тирядкова строфи).

•   Багатство, краса, чистота мови.

•   Використання образів-символів.

Вороний став ідеологом модернізації українського письменства. Готуючи 1901 р. альманах «З-над хмар і долин»,він опублікував в авторитетному львівському часописі «Літературно-науковий вісник» відкритого листа до колег із проханням подавати до планованого альманаху свої твори, але з новими підходами.

Микола Вороний (уривок зі згаданого листа): «Маючи на меті укласти та видати... русько-український альманах, який би змістом і виглядом бодай почасти міг наблизитися до новіших течій та напрямів у сучасних європейських літературах... звертаюсь... з уклінним проханням... прилучитися до спільної праці й пером своїм спричинитись до осягнення згаданої цілі... Усуваючи набік різні заспівні тенденції та вимушені моралі, бажалося б творів, де було б хоча трошки філософії, де хоч би клаптик яснів того блакитного неба, що від віків манить нас своєю неосяжною красою.

   Вороний уважав неприйнятними для свого альманаху примітивні побутово-етнографічні та натуралістичні, спрощено тенденційні твори. Він закликав писати інакше, «по-сучасному», оновлювати літературу, виходячи насамперед із суто художніх вимог і завдань.

Прагнення «неосяжної краси» зразу ж викликало застереження старших письменників.

Іван Франко в передмові до поеми «Лісова ідилія» так відгукнувся на заклики Миколи Вороного:

Сучасна пісня — не перина,
Не госпітальнеє лежання —
Вона вся пристрасть, і бажання,
І вся огонь, і вся тривога,
Вся боротьба, і вся дорога...
Слова — полова^[1],
Але огонь в одежі слова —
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.

2. Робота над змістом поезії «Іванові Франкові»

1). Істрія створення

Вороний  створив поезію «Іванові Франкові», де в худож­ній формі задекларував принципи власної поетичної творчості: інтуїтивне, позараціональне осягнення краси, вільний політ фан­тазії, розкуте вираження душевних переживань.

       У поетичній відповіді «Іванові Франкові» (1902) Вороний, процитувавши вислів Шарля Бодлера, що «предметом поезії є тільки вона сама, а не дійсність», запевнив старшого, глибоко шанованого колегу: йому теж не байдуже «життя з його шаленим шалом». Себто Вороний хоч і проголошує ідеї «чистого мистецтва» (оспівування краси природи, людських почуттів тощо), водночас уважає, що митець мусить писати твори й на злобу дня (порушувати громадянські проблеми):

Причому, треба зауважити, що полеміка з І. Франком, а краще сказати, обстоювання свого творчого кредо, продовжувалася М. Вороним і у його листуванні з видатним поетом. Дякуючи йому за «Посланіє», в одному з листів М. Вороний писав: «До всього того я ще жадаю від поета ширшого обсягу, оригінальности і справж­ньої поетичної форми. Я не хочу виключно забиватись в тихий залив свого серця,— я хочу бути лише цілим чоловіком... Рито­ризму не визнаю».

2). Виразне читання вірша

3). Бесіда за змістом

•   Яким на початку вірша подає поет образ людського життя?

•   Поясніть вислів: «Одна з них — велетень-гнобитель, а друга — геній-визволитель ».

•   Розкрийте суть риторичного запитання: «Як маю я його цу­ратись чи від ударів ухилятись?»

•   Яку відповідь дає герой на це запитання? Прокоментуйте рядки «О ні!... Мене чекають кари, страти».

•   Яких митців бачить поряд себе автор? Як їх характеризує? Який художній прийом використовує?

•   Прокоментуйте рядки: «Але коли повсякчас битись, то може серце озлобитись».

•   У чому бачить значення поезії автор? Прочитайте відповідні рядки.

•   Як у вірші автор відстоює свою позицію, які аргументи наво­дить? Процитуйте.

•   Розкрийте зміст рядків: «Моя девіза — йти за віком і бути цілим чоловіком».

•   Яка тема, ідея вірша?

•             Тема: Думки й переконання поета з приводу творення справжньої літератури

•             Ідея: Показати, що автор не відмовляється висвітлювати проблеми суспільства, але при цьому хоче «бути цілим чоловіком», тобто у гармонії з собою.Вірш «Іванові Франкові», яка виразно демонструє думки й переконання поета з пригоду творення справжньої літератури.

•             Вірш - послання, яке має конкретного адресата, але, безперечно, може бути адресоване й ширшій аудиторії.

Очікуваний результат роботи

У вірші-присвяті «Іванові Франкові» М. Вороний, звертаю­чись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце й завдання в ньому, на поезію. Вороний нама­гається розібратись, чи має поезія бути зброєю в руках митця, чи мистецтво має відтворювати тільки прекрасне. У житті є «велетні - гнобителі» і «генії-визволителі». Він воліє йти за генієм до бою. Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, на­ражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд стають, теж не­мовби до бою, «а справді для пихи своєї з порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами». Проте не можна увесь час боротися, від цього серце оздоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Він доходить висновку, що митець не має права не реагувати на суспільне життя, не боротись за щасливе май­бутнє, але водночас душа прагне пізнання «надземного», охоплення неосяжного, тому й цю потребу митець має задовольнити:

Моя девіза йти за віком І бути цілим чоловіком!

3. Робота над змістом поезії «Блакитна панна»

1). Виразне читання вірша «Блакитна панна»

2). Бесіда за змістом

- Тема вірша.

- Які засоби використовує автор для створення образу весни?

- Визначте вид лірики.

- Поясніть значення слів:

Осанна - уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала. 

Гроте́ск — тут ужито не на позначення одного із засобів творення сатири, а в значенні «художня образність, що відкрито й свідомо створює неприродний, химерний, дивний світ».
Блава́т — волошка; шовкова тканина блакитного кольору.

Арабе́ска — вид орнаменту з геометричних фігур, стилізованого листя, квітів, то поширився в Європі під впливом арабського мистецтва.
Каме́я — виріб із каменю або черепашки, що має художнє рельєфне різьблення.
Фре́ска — картина, написана водяними фарбами по свіжій вогкій штукатурці.

-    Доведіть, що твір неоромантичний.

3).Художня характеристика твору «Блакитна панна»

 Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати. Витончену форму та яскраві тропи має вірш Вороного «Блакитна панна» (1912), який відкриває цикл поезій«Гротески», який складається із десяти поезій.

Поезія «Блакитна панна» — взірець пейзажної лірики.

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш.

Вид лірики: пейзажна (весняні настрої).

Тема: оспівування весни, гімн весняній природі, молодості, натхненню.

Провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна панна – це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя:

Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. «Я писав не так од образу, як од звуку «, – зазначав він. Джерелом його поезії є мелодія. Звук для символістів – понад усе. Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»: вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить особливий темпоритм.

Отже, форма в поетів-символістів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.

Художні тропи:

«Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв.

епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою;

метафори: сміючись на пелюстках, на квітках;

порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;

анафора: має  крилами Весна запашна;

Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»),
метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»),
мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески).
Це надає творові непо­вторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.

4. Робота над змістом поезії  «Інфанта»

1). Виразне читання поезії «Інфанта»

Не менш ліричний вірш Вороного«Інфанта», що ввійшов до поетичного циклу «Лілеї й рубін» (1907-1922).

2). Бесіда за змістом

•   Якою постає природа на початку вірша?

•   Яких відтінків вона набуває з появою героїні?

•   Якими рисами наділений портрет незнайомки? Процитуйте.

•   Поясніть значення слова «інфанта». (В Іспанії і Португалії називали неповнолітніх принцес)

•   Зверніть увагу на репродукцію картини Дієго Веласкеса «Ін­фанта Маргарита», сторіть словесний портрет дівчини.

•   Опишіть стан душі ліричного героя під час зустрічі з незна­йомкою.

•   Які художні засоби використовує автор?

•   Наведіть приклади авторських неологізмів.

•   Прокоментуйте останні два рядки вірша.

3). Аналіз вірша

Вірш Вороного «Інфанта»  ввійшов до поетичного циклу «Лілеї й рубін» (1907-1922).

Жанр: інтимна лірика.

 Тема:  роздуми над враженням, яке справила на нього старо­винна картина під такою ж назвою, оспівування жіночої краси, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною.

Основний мотив: захоплення красою жінки.

Худоні засоби

неологізми (промінострунними, мрійнотканному, вогнелунними, яснозоряно),

наповнена новими лексичними значеннями (дзвінкою чорною сильветою),

порівняннями (вуалею стелився),

метафоричними епітетами (попелястий жаль),

які разом витворюють блискучий взірець модерністської поезії.

Римування: чотирядкова строфа з перехресним римуванням,

Рими: чергування дактилічної і чоловічої рим,

Розмір: 4- стопний ямб з пірихиєм.

•   Які, на вашу думку, образи-символи представлені в поезії?

Який прихований зміст вони містять?

Образи-символи

Велична голуба барва - символ безмежності простору - домінує в кольровій гамі вірша і увіразнює силует інфанти, здатної своєю появою викликати в серці ліричного героя чуття побожної хвали

  Під текстом Вороний залишив напис: "Накидано 1907р. Викінчено 1922р." Ця авторська заувага пояснює особливість останнього катрена, в стуктурі якого відчувається певний дисонанс: два перші рядки - образ героя, , два наступних - образ Революції, що випливає над ліричним героєм у червоній заграві.

 Революція, червона заграва, меч — повернення до реалій часу, передчуття біди.

V. Висновок. Оголошення результатів навчальної діяльності

Усне висловлювання

«Чим привабила мене лірика М. Вороного».

VІ.Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника, вивчити вірш «Блакитна панна» напам'ять, уміти аналізувати поезіїї;

Блакитна Панна  Має крилами Весна  Запашна,  Лине вся в прозорих шатах,  У серпанках і блаватах…  Сяє усміхом примар  З-поза хмар,  Попелястих, пелехатих.  Ось вона вже крізь блакить  Майорить,  Довгожданна, нездоланна…  Ось вона — Блакитна Панна!..  Гори, гай, луги, поля —  Вся земля  Їй виспівує: «Осанна!» А вона, як мрія сну                 Чарівна,  Сяє вродою святою,  Неземною чистотою,  Сміючись на пелюстках,  На квітках  Променистою росою. І уже в душі моїй  В сяйві мрій  В’ються хмелем арабески,  Миготять камеї, фрески,  Гомонять-бринять пісні  Голосні  І сплітаються в гротески  (1912)

ІНФАНТА Різьблю свій сон... От ніби вчора ми Зійшлись,— і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. У завивалі мрійнотканому Дрімала синя далечинь,— І от на обрії туманному Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою чорною сильветою Вона упала на емаль, А поза нею вуалетою Стелився попелястий жаль. Ви йшли, як сон, як міф укоханий, Що виринає з тьми століть. Вітали вас — мій дух сполоханий, Рум’яне сяйво і блакить. Бриніли в серці домінантою Чуття побожної хвали, Коли величною інфантою Ви поуз мене перейшли. Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей,— І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей. Освячений, в солодкій муці я Був по той бік добра і зла... А наді мною Революція В червоній заграві пливла.