Конспект уроку I. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічність образу соняшника, сонця.

Урок №

Дата:

Тема: I. Драч — невтомний шукач нового змісту і нової форми в поезії. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічність образу соняшника, сонця.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника-новатора, зацікавити ними; допомогти осмислити ідейно-художню глибину поетичних творів митця; розвивати, вдосконалювати вміння аналізувати поетичні твори, висловлювати власне розуміння їхніх образів-символів, порівнювати класичні зразки з новаторськими; виховувати прагнення до доброти, широти світогляду та світосприймання, усвідомлення моральних переваг творчої, душевно щедрої людини.

Очікувані результати: учні знають матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, його новаторські пошуки; вміють виразно і вдумливо читати вірші поета, аналізувати їх, визначати символіку, висловлювати власні думки щодо прочитаного, описувати свої враження.

Обладнання: портрет письменника, видання творів, ілюстративні матеріали до біографи й творчості.

Тип уроку: комбінований

Художнику — немає скутих норм.

Він — норма сам, він сам в своєму стилі...

І. Драч

Хід уроку

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I.              Організаційний момент

II.              Перевірка домашнього завдання

1.    Учні виразно читають напам’ять «Два кольори» Д. Павличка.

2.     Аналіз поезій В. Симоненка.

3.     Фронтальне опитування.

Симоненко. Павличко.

III.              Актуалізація опорних знань. «Мозкова атака»

•      Що необхідно враховувати під час ідейно-художнього аналізу будь-якого вірша?

•      Для чого потрібно знати основні факти з життя письменника й особливості його поглядів, опрацьовуючи той чи інший ху­дожній твір?

IV.             Оголошення теми, завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

«Люблю повертати людину очима до сонця. Спочатку поболю­ють

 очі, зате як поліпшується зір! Світ стає дорожчим, ріднішим,

відчутнішим. Люблю повертати очима до сонця мистецтва. На небі життя побачив його зразу, почав розуміти тільки недавно»,— пише Іван Драч.

Особливістю поетичного світу Івана Драча є його постійний, безупинний рух, змінність, розвиток. Це поет, який не створює власних традицій, не знає самоповторів, постійно йде до недо­сяжних обріїв досконалості.

Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1.       Життєвий і творчий шлях І. Драча. Складання хоногічної таблиці.

Стор. 257-258.

Матеріал для вчителя й учнів

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Те- ліжинці Тетіївського району на Київщині. 1951 р. в районній газеті був надрукований його перший вірш.

Після закінчення Тетіївської середньої школи І. Драч викладав російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвінячо- го, служив у армії й у віці, коли інші закінчують вищі навчальні заклади, вступив на перший курс філологічного факультету

Київського університету, але навчання не закінчив, був виклю­чений під тиском каральних органів. Влаштувався на роботу в «Літературну Україну».

Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, потім у редакції журналу «Вітчизна».

1961 р.І. Драч опублікував у «Літературній газеті» драму- феєрію«Ніж у сонці», яка відразу привернула увагу критики. Протягом 1962-1988 рр. виходили його збірки: «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці» (1985), «Чорнобильська мадонна» (1987), «Храм серця» (1988).

Збірка І. Драча «Корінь і крона» була відзначена Державною премією України ім.Т. Шевченка в 1976 р. У середині 1980-х рр. поет був обраний до правління Київської організації Спілки письменників України, далі — головою, а ще згодом — головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради Укра­їни, керував товариством «Україна», очолював Світовий конгрес українців та Конгрес української інтелігенції (КУІн).

І. Драч відомий і як кінодраматург: за його сценаріями поставлено фільми «Криниця для спраглих», «Камінний хрест» (на основі новел В. Стефаника), «Іду до тебе» (про Лесю Українку), «Пропала грамота», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (за оповіданнями М. Гоголя), «І в звуках пам’ять відгукнеться», «Зона» (у співавторстві з М. Мащенком; за однойменною п’єсою М. Куліша).

І. Драч перекладає твори вірменських, грузинських, башкир­ських, литовських, латиських, російських та західноєвропейських по­етів. У той же час його твори перекладені багатьма європейськими мо­вами. Критичні статті І. Драча зібрані у книжці «Духовний меч».

Драч очолював Київську організацію СПУ, був організатором і першим головою Народного Руху України. Нині продовжує працюва­ти на літературній ниві.

Як і для кожного митця, для І. Драча завжди була актуальною тема митця та мистецтва. До неї він підійшов творчо, по-новому пере­осмисливши жанр балади. Перша збірка, перші вірші — і читач враже­ний, так само, як і ліричний герой «Балади про соняшник».

Сьогодні Іван Драч продовжує активну громадсько-політичну діяльність, є головою багатьох республіканських і міжнародних організацій, організатором і членом кількох рухів.

2.      Творча діяльність

Іван Драч був найбільшим революціонером слова з-посеред шістдесятників. В українській поезії він є продовжувачем традицій Михайла Коцюбинського, Павла Тичини. Сонце стає його символом, сонце й серце стоять поряд, виступають контекстуальними сино­німами в поетиці І. Драча:

Поезія Драча — це насамперед поезія запитань, а не відпо­відей, поезія поставлених проблем, спроба докричатися до зір, достукатися до людини. Він шукає виходу, здається, знаходить, сумнівається й знову шукає. Він фіксує живе життя в кожному своєму слові. Отаким словом любові до життя є «Балада про соняшник» Івана Драча.

На початку 60-х творчість поета сприймалася неоднозначно, бага­то кого дратувала асоціативність, метафоричність, символізм його тво­рів, незвичні словосполуки, сміливе введення в мову вірша наукової лек­сики. Цікавою видається вже перша збірка поета «Соняшник», в якій оспівувалась доля звичайної людини, невичерпність людського генія на теренах науки й техніки, бажання розгадати таємниці буття. І до сьогодні «візитковими» для І. Драча є твори, які ще на початку 60-х за­хоплювали читачів неординарністю поетичного мислення: «Балада про соняшник» (котра дала назву й дебютній збірці) та «Етюд про хліб».

3.  Теорія літератури

І. Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зо­крема фольклорна,— вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико- героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Тобто «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми. «Балада про соняшник» — твір незвичний. Йому притаманні баладні елементи фантастики (зокрема, олюднення образів соняшника і сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння пережи­ває химерний персонаж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця на велосипеді).

4.   Опрацювання ідейно-художнього змісту твору

«Балада про соняшник».

1.     Робота з картиною.

Катрина Володимира Патика «Соняшники» 1988.

Стор. 260

Які почуття викликають ці квіти?

2.     Виразне читання балади.

Обмін враженнями щодо прочитаного, бесіда.

—                                   Чому — «соняшник»?

—                                   Чому — «балада»?

—                                   Де рима, віршовий ритм? То це, можливо, й не вірш?

Слово вчителя

У творі  «Балада про соняшник» автор порівнює поезію із сонцем. Здавалося б, звичайне і, так би мовити, буденне порів­няння. Але якщо зупинитися на ньому, то можна побачити світло й тепло, які випромінюються із цих слів: сонце — єдина зірка на небесному вимірі, що створює існування на землі, поезія — зірка на небі нашої свідомості, яка творить духовне життя. Без них на землі панували б холод, темрява, пустка, безчуйність. Холод гострих слів, темрява почуттів, духовне запустіння.

5.       Виразне й осмислене читання «Балади про соняшник»

6.       Аналіз твору. Самостійна робота

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: балада (модерна).

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.

•     Віршовий розмір: верлібр (вірш без рими й розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини):

7.       Робота в парах.

•    Проаналізуйте алегоричність образів соняшника й сонця в баладі І. Драча. (.Алегоричні образи соняшника й сонця чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета й поезію, які самостверджуються на основі буденних реалій. Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» здійснюється у творі

І.  Драча через образи соняшника, що поєднує в собі ці дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний ґрунт.

-        Розкрийте сюжет балади.(Сюжет твору доволі кумедний: живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців з рогатки тощо. Єдину відмінність відзначає автор: у соняшника було шор­стке зелене тіло. І одного разу після купання, стрибаючи на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, він побачив сонце, «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обмина­ючи хмари у небі». І соняшник, застигши в німому захопленні, просить, щоб сонце або дало покататися на велосипеді, або посадило його на раму. Хлопчина-соняшник уже ніколи не міг відвернути свою золоту голову від цього видива, від чарів, що навіки полонили його, від звіданих почувань: згадаймо, що наприкінці 50-х років XX ст. велосипед ще був незнаною розкішшю, до якої так хотілося долучитися кожному сіль­ському підліткові. І тоді стає зрозумілішим і ближчим цей образ сонця-поезії, хвилинного осявання, бажання подовжити це осявання («Дайте покататися, дядьку!»)).

•    Проаналізуйте кульмінаційну думку. (Ліричний сюжет зво­диться до кульмінаційної думки: Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником.

На перший погляд, цей вірш — просто весела забавка. Але своєрідний висновок твору примушує визнати, що перед нами не потішна оповідка про дивні події, а притча про красу й силу поезії.

V.     Підсумок уроку.

1.    Проаналізуйте епіграф уроку «Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам в своєму стилі...».

2.    У чому простежується новаторство Івана Драча?

(Слід відзначити новаторство змісту та форми, переосмислення жан­ру балади, етюду, введення наукової лексики, відгук на злободенні теми, самоіронію, метафоричність, алегоричність та символічність образів.)

VI.                Оголошення результатів навчальної  діяльності школярів

VII.                Домашнє завдання

1.    Конспект

2.    Відповідати на питання стор.

3.    Написати відгук на «Баладу про соняшник».

4.           Підготувати повідомлення про М. Вінграновського: «Життя і творча діяльність поета.